Властивості вод Тихого океану

Тихий океан

статьи

Тихий океан, самый крупный водоем в мире, площадь которого оценивается в 178,62 млн. км2, что на несколько миллионов квадратных километров больше площади земной суши и более чем в два раза превышает площадь Атлантического океана. Ширина Тихого океана от Панамы до восточного побережья о.

Минданао составляет 17 200 км, а протяженность с севера на юг, от Берингова пролива до Антарктиды – 15 450 км. Он простирается от западных берегов Северной и Южной Америки до восточных побережий Азии и Австралии.

С севера Тихий океан почти полностью замыкается сушей, соединяясь с Северным Ледовитым океаном узким Беринговым проливом (минимальная ширина 86 км). На юге он доходит до берегов Антарктиды, а на востоке его граница с Атлантическим океаном проводится по 67° з.д.

– меридиану мыса Горн; на западе граница южной части Тихого океана с Индийским океаном проводится по 147° в.д., соответствующему положению мыса Юго-Восточного на юге Тасмании.

Районирование Тихого океана

Обычно Тихий океан делят на две области – Северную и Южную, граничащие по экватору. Некоторые специалисты предпочитают проводить границу по оси экваториального противотечения, т.е. примерно по 5° с.ш. Раньше акватория Тихого океана чаще подразделялась на три части: северную, центральную и южную, границами между которыми служили Северный и Южный тропики.

Отдельные участки океана, расположенные между островами или выступами суши, имеют свои названия.

К наиболее крупным акваториям Тихоокеанского бассейна относятся Берингово море на севере; залив Аляска на северо-востоке; заливы Калифорнийский и Теуантепек на востоке, у берегов Мексики; залив Фонсека у берегов Сальвадора, Гондураса и Никарагуа и несколько южнее – Панамский залив. У западного побережья Южной Америки имеется всего несколько небольших заливов, например Гуаякиль у берегов Эквадора.

Тимор; море Флорес севернее одноименного острова; Яванское море к северу от о.Ява; Сиамский залив между полуостровами Малакка и Индокитай; залив Бакбо (Тонкинский) у берегов Вьетнама и Китая; Макассарский пролив между островами Калимантан и Сулавеси; моря Молуккское и Сулавеси соответственно к востоку и северу от о.

Сулавеси; наконец, Филиппинское море к востоку от Филиппинских о-вов.

Особый район на юго-западе северной половины Тихого океана представляет собой море Сулу в пределах юго-западной части Филиппинского архипелага, где также имеется множество небольших заливов, бухт и полузамкнутых морей (например, моря Сибуян, Минданао, Висаян, бухта Манила, заливы Ламон и Лейте). У восточного берега Китая расположены Восточно-Китайское и Желтое моря; последнее образует на севере два залива: Бохайвань и Западно-Корейский. Японские о-ва отделены от п-ова Корея Корейским проливом. В этой же северо-западной части Тихого океана выделяются еще несколько морей: Внутреннее Японское море среди южных Японских о-вов; Японское море к западу от них; севернее – Охотское море, соединяющееся с Японским морем Татарским проливом. Еще дальше на север, непосредственно к югу от п-ова Чукотка, находится Анадырский залив.

Наибольшие затруднения вызывает проведение границы между Тихим и Индийским океанами в районе Малайского архипелага.

Ни одна из предложенных границ не могла удовлетворить одновременно ботаников, зоологов, геологов и океанологов. Некоторые ученые считают границей раздела т.н. линию Уоллеса, проходящую через Макасарский пролив.

Другие предлагают проводить границу через Сиамский залив, южную часть Южно-Китайского моря и Яванское море.

Характеристика берегов

Берега Тихого океана настолько различаются от места к месту, что трудно выделить какие-либо общие черты. За исключением крайнего юга, побережье Тихого океана обрамлено кольцом уснувших или время от времени действующих вулканов, известным как «Огненное кольцо».

Бóльшая часть берегов образована высокими горами, так что абсолютные отметки поверхности резко меняются на близком расстоянии от берега.

Все это свидетельствует о наличии по периферии Тихого океана тектонически нестабильной зоны, малейшие подвижки в пределах которой являются причиной сильных землетрясений.

На востоке крутые склоны гор подходят к самому берегу Тихого океана или отделяются от него неширокой полосой прибрежной равнины; такое строение характерно для всей прибрежной зоны, от Алеутских о-вов и залива Аляска до мыса Горн. Только на крайнем севере Берингово море имеет низменные берега.

В Северной Америке в прибрежных горных хребтах встречаются отдельные пониженные участки и проходы, но в Южной Америке величественная цепь Анд образует почти сплошной барьер на всем протяжении материка. Береговая линия здесь довольно ровная, а заливы и полуострова встречаются редко.

На севере наиболее глубоко врезаны в сушу заливы Пьюджет-Саунд и Сан-Франциско и пролив Джорджия. На большей части южно-американского побережья береговая линия сглажена и почти нигде не образует бухт и заливов, за исключением залива Гуаякиль.

Остальная же часть тихоокеанского побережья Северной и Южной Америки несмотря на большую протяженность представляет лишь ограниченные возможности для судоходства, так как там очень мало удобных естественных гаваней, а побережье часто отделяется горным барьером от внутренней части материка.

В Центральной и Южной Америке горы затрудняют сообщение между западом и востоком, изолируя неширокую полосу Тихоокеанского побережья.

На севере Тихого океана Берингово море бóльшую часть зимы сковано льдами, а побережье северного Чили на значительном протяжении представляет собой пустыню; этот район известен своими месторождениями медной руды и натриевой селитры. Районы, расположенные на крайнем севере и крайнем юге американского побережья – залив Аляска и окрестности мыса Горн, – снискали дурную славу своей штормовой и туманной погодой.

Западное побережье Тихого океана существенно отличается от восточного; берега Азии имеют множество заливов и бухт, во многих местах образующих непрерывную цепь.

Многочисленны выступы разного размера: от таких крупных полуостровов, как Камчатка, Корейский, Ляодунский, Шаньдунский, Лэйчжоубаньдао, Индокитай, до бесчисленных мысов, разделяющих мелкие бухты. К азиатскому побережью также приурочены горы, но они не очень высокие и обычно несколько удалены от берега.

Еще важнее то, что они не образуют сплошных цепей и не являются барьером, изолирующим прибрежные районы, как это наблюдается на восточном берегу океана. На западе в океан впадает много крупных рек: Анадырь, Пенжина, Амур, Ялуцзян (Амноккан), Хуанхэ, Янцзы, Сицзян, Юаньцзян (Хонгха – Красная), Меконг, Чаупхрая (Менам).

Многие их этих рек образовали обширные дельты, где проживает многочисленное население. Река Хуанхэ выносит в море так много наносов, что ее отложения образовали перемычку между берегом и крупным островом, создав таким образом Шаньдунский п-ов.

К числу этих островов относятся Алеутские, Командорские, Курильские, Японские, Рюкю, Тайвань, Филиппинские (их общее количество превышает 7000); наконец, между Австралией и п-овом Малакка находится огромное скопление островов, по площади сопоставимое с материком, на которых расположена Индонезия.

Все эти острова имеют горный рельеф и входят в состав Огненного кольца, опоясывающего Тихий океан.

Лишь немногие крупные реки американского континента впадают в Тихий океан – этому препятствуют горные хребты. Исключение составляют некоторые реки Северной Америки – Юкон, Кускоквим, Фрейзер, Колумбия, Сакраменто, Сан-Хоакин, Колорадо.

Рельеф дна

Впадина Тихого океана имеет довольно постоянную глубину на всей площади – ок. 3900–4300 м. Наиболее примечательными элементами рельефа являются глубоководные впадины и желоба; поднятия и хребты выражены хуже.

От берегов Южной Америки тянутся два поднятия: Галапагосское на севере и Чилийское, протянувшееся от центральных районов Чили примерно до 38° ю.ш. Оба этих поднятия соединяются и продолжаются на юг по направлению к Антарктиде.

В качестве еще одного примера может быть упомянуто довольно обширное подводное плато, над которым возвышаются острова Фиджи и Соломоновы. Часто близко от берега и параллельно ему расположены глубоководные желоба, образование которых связано с поясом вулканических гор, обрамляющих Тихий океан.

К числу наиболее известных относятся глубоководные впадины Челленджер (11 033 м) к юго-западу от о.

Гуам; Галатея (10 539 м), Кейп-Джонсон (10 497 м), Эмден (10 399 м), три впадины Снеллиус (получившие название по имени голландского судна) с глубинами от 10 068 до 10 130 м и впадина Планета (9788 м) вблизи Филиппинских о-вов; Рамапо (10 375 м) к югу от Японии. Впадина Тускарора (8513 м), представляющая собой часть Курило-Камчатского желоба, открыта в 1874.

Характерной особенностью дна Тихого океана являются многочисленные подводные горы – т.н. гайоты; их плоские вершины расположены на глубине 1,5 км и более.

Чтобы объяснить тот факт, что сейчас они находятся на большой глубине, приходится предположить, что эта часть тихоокеанской впадины испытывает прогибание.

Ложе Тихого океана сложено красными глинами, голубыми илами и измельченными обломками кораллов; некоторые обширные участки дна покрыты глобигериновыми, диатомовыми, птероподовыми и радиоляриевыми илами. В донных отложениях встречаются марганцевые конкреции и зубы акул. Очень много коралловых рифов, но они распространены только на мелководьях.

Соленость воды в Тихом океане не очень велика и колеблется в пределах от 30 до 35‰.

Колебания температуры также довольно значительны в зависимости от широтного положения и глубины; температуры приповерхностного слоя в экваториальном поясе (между 10° с.ш. и 10° ю.ш.) составляют ок.

27° С; на больших глубинах и на крайнем севере и юге океана температура лишь немногим выше точки замерзания морской воды.

Течения, приливы, цунами

К основным течениям в северной части Тихого океана относятся теплое течение Куросио, или Японское, переходящее в Северо-Тихоокеанское (эти течения играют в Тихом океане ту же роль, что система Гольфстрима и Северо-Атлантического течения в Атлантическом океане); холодное Калифорнийское течение; Северное Пассатное (Экваториальное) течение и холодное Камчатское (Курильское) течение. В южной части океана выделяются теплые течения Восточно-Австралийское и Южное Пассатное (Экваториальное); холодные течения Западных Ветров и Перуанское. В Северном полушарии эти основные системы течений движутся по часовой стрелке, а в Южном – против нее. Приливы в целом для Тихого океана невысоки; исключение составляет залив Кука на Аляске, славящийся исключительно большим подъемом воды во время приливов и уступающий в этом отношении только заливу Фанди на северо-западе Атлантического океана.

Когда на морском дне происходят землетрясения или крупные оползни, возникают волны – цунами. Эти волны преодолевают огромные расстояния, иногда более 16 тыс. км. В открытом океане они имеют малую высоту и большую протяженность, однако при приближении к суше, особенно в узких и мелководных заливах, их высота может возрастать до 50 м.

История исследования

Мореплавание в Тихом океане началось задолго до начала письменной истории человечества. Однако имеются сведения, что первым европейцем, увидевшим Тихий океан, был португалец Васко Бальбоа; в 1513 океан открылся перед ним с гор Дарьен в Панаме.

В истории исследований Тихого океана встречаются такие известные имена, как Фернан Магеллан, Абел Тасман, Фрэнсис Дрейк, Чарлз Дарвин, Витус Беринг, Джеймс Кук и Джордж Ванкувер.

Позднее большую роль сыграли научные экспедиции на британском корабле «Челленджер» (1872–1876), а затем на судах «Тускарора», «Планета» и «Дискавери».

В 1946 норвежский антрополог Тур Хейердал выдвинул теорию, согласно которой Полинезия была заселена переселенцами из Южной Америки, обитавшими в доинкское время на территории Перу. В подтверждение своей теории Хейердал с пятью спутниками проплыли почти 7 тыс. км по Тихому океану на примитивном плоту из бальсовых бревен.

Однако, хотя его плавание, продолжавшееся 101 день, и доказало возможность такого путешествия в прошлом, большинство океанологов все же не принимают теории Хейердала.

В 1961 было сделано открытие, указывающее на возможность еще более поразительных контактов между обитателями противоположных берегов Тихого океана.

В Эквадоре в первобытном захоронении на стоянке Вальдивия был обнаружен фрагмент керамики, поразительно сходной по рисунку и технологии с керамикой Японских о-вов. Были найдены и другие керамические изделия, принадлежащие этим двум пространственно разобщенным культурам и также обладающие заметным сходством.

Судя по археологическим данным, этот трансокеанский контакт между культурами, находящимися на расстоянии примерно 13 тыс. км, произошел ок. 3000 лет до нашей эры.

Источник: https://www.krugosvet.ru/enc/Earth_sciences/geografiya/TIHI_OKEAN.html

Географія – Гілецький Й. Р. – Властивості вод та океанічні течії

Тихий (Великий) океан розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразія й Австралія на заході, Північна і Південна Америка на сході й Антарктида на півдні.

Тихий океан займає більш як 1/3 поверхні планети і майже половину Світового океану. Берегова лінія відносно прямолінійна біля берегів Північної і Південної Америки і сильно розчленована біля берегів Євразії. До складу Тихого океану входить ряд окраїнних морів Східної і Південно-Східної Азії. В океані розташована велика кількість архіпелагів і окремих островів.

Рельєф дна

Тихий океан має дуже складний рельєф дна. Шельф займає невелику площу. Біля берегів Північної і Південної Америки його ширина не перевищує десятків кілометрів, а поблизу берегів Євразії вона виміряється сотнями кілометрів. У периферійних частинах океану розташовані глибоководні жолоби.

У Тихому океані розміщені більшість глибоководних жолобів Світового океану (25 х 35, що мають глибину більш як 5 км) і всі чотири жолоби глибиною понад 10 км. Серед останніх Маріанський жолоб з найглибшою відміткою дна Світового океану — 11022 м. Великі підняття, окремі гори і хребти розділяють ложе океану на улоговини.

На південному сході розташоване Східнотихоокеанське підняття, що входить в систему серединно-океанічних хребтів.

плитами. Саме із зонами взаємодії пов'язані глибоководні жолоби та острівні дуги.

Із системою глибоководних жолобів і гірських споруд на материках і островах, що оточують океан, пов'язаний майже безперервний ланцюг діючих вулканів, що утворюють Тихоокеанське “Вогняне кільце”. У цій зоні частими є наземні і підводні землетруси, що спричиняють хвилі цунамі.

Клімат

Тихий океан розташований майже в усіх кліматичних поясах. Велика його частина лежить в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах. Температура повітря над цими акваторіями протягом року становить +16°…+24 °С. На півночі океану взимку вона опускається нижче за 0 °С, біля берегів Антарктиди низька температура характерна й для літніх місяців.

У тропічних широтах над океаном панують пасати. У помірних широтах над океаном переважають західні вітри, а біля берегів Євразії — мусони. Над океаном часто дмуть сильні вітри — шторми і тропічні циклони — тайфуни.

Максимальна кількість опадів (близько 3000 мм) випадає в західній частині екваторіального поясу, мінімальна—- у східних районах між екватором і південним тропіком (близько 100 мм).

Властивості вод та океанічні течії

У Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. Середньорічна температура вод між тропіками становить +19 °С, біля екватора — +25°…+29 °С, в Антарктиці вона опускається до -1 °С. Льодові явища в північній частині океану й у субантарктичному поясі носять сезонний характер. Поблизу Антарктиди морські льоди тримаються увесь рік.

Опади, що випадають над океаном, у цілому переважають над випаровуванням. Солоність поверхневих вод Тихого океану трохи нижча, ніж в Атлантичному.

Океан досить сильно витягнутий із заходу на схід, тому в ньому переважають широтні потоки вод. У Тихому океані утворилася система океанічних течій, яка у Північній півкулі має форму величезної вісімки.

Ця система включає течії: Північну Пасатну, Куросіо, Північнотихоокеанську і Каліфорнійську.

На південь від екватора вона переходить у кільцеподібну форму, охоплюючи Південну Пасатну, Східноавстралійську, Західних Вітрів і Перуанську течії.

Органічний світ

За числом видів і біомаси органічний світ Тихого океану багатший, ніж в інших океанах. Це пояснюється його розмірами, різноманітністю природних умов і тривалою геологічною історією. Особливо багатим є органічне життя в екваторіально-тропічних широтах, в областях поширення коралових рифів. Для північної частини океану характерні різні види риб, у тому числі лососевих.

Природні комплекси

У Тихому океані є майже всі природні пояси, крім північного полярного.

Північний субполярний пояс займає невелику частину Беринґового й Охотського морів. У цьому поясі відбувається інтенсивна циркуляція прохолодних вод, а тому вони багаті киснем, а відповідно і рибою.

Північний помірний пояс охоплює великі акваторії між Євразією та Північною Америкою. Для нього характерна взаємодія теплих і холодних водних мас. Особливо великим видовим різноманіттям організмів характеризується Японське море.

Північний субтропічний пояс у Тихому океані виражений не так чітко, як помірний. Західна частина поясу тепла, східна — холодна. Води слабко перемішуються, вони прозорі, сині, кількість планктону і риб невелика.

Північний тропічний пояс формується під впливом потужної Північної Пасатної течії. У цьому поясі розташована велика кількість окремих островів та архіпелагів.

В екваторіальному поясі відбувається складна взаємодія різних течій. На стиках потоків

водовороти сприяють підйому вод, зростає їхня біологічна продуктивність.

У Південній півкулі формуються такі ж природні пояси, що й у Північній. Однак вони відрізняються деякими властивостями водних мас і видовим складом організмів. Наприклад, у водах субантарктичного й антарктичного поясів живуть нототенієві і білокровні риби.

У південному тропічному поясі біля берегів Південної Америки між 4 і 23° пд. ш. формується особливий водний комплекс. Він характеризується стійким та інтенсивним підйомом глибинних вод, активним розвитком органічного життя.

Це один із найпродуктивніших районів усього Світового океану.

Господарське використання

Тихий океан відіграє важливу роль у житті багатьох країн і народів. Океан і його моря омивають узбережжя континентів, на яких розташовано понад 30 прибережних держав із загальною кількістю населення понад 2 млрд осіб.

У водах Тихого океану, на дні і берегах багато різноманітних природних ресурсів. До основних видів багатств належать біологічні ресурси. Водам океану властива висока продуктивність (близько 200 кг/км ). Вилов риби в океані складає більш як 60 % світового обсягу.

Із морської води видобувають кухонну і калійну солі, магній, бром; діють установки з опріснення морських вод. На шельфі океану розробляються родовища руд олова та інших металів, видобувають велику кількість нафти і газу.

Тихим океаном проходять траси світового і регіонального судноплавства, на берегах океану розташовано багато портів.

За останні роки господарська діяльність призвела до сильного забруднення деяких акваторій океану, особливо біля берегів Японії і Північної Америки. Виснажилися запаси риб, китів й інших тварин, причому деякі з них втратили промислове значення.

Органічний світ
Природні комплекси
Господарське використання
Атлантичний океан
Загальні відомості та фізико-географічне положення
Рельєф дна
Клімат
Властивості вод та океанічні течії
Органічний світ
Природні комплекси

Источник: https://westudents.com.ua/glavy/8692-vlastivost-vod-ta-okeanchn-tech.html

ФИЗИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ ОБЗОР ОКЕАНОВ

Тихий (Великий) океан расположен во всех полушариях. Земли, между материками. Евразия и. Австралия на западе,. Северная и Южная. Америка на востоке и Антарктида на юге

Тихий океан занимает более 1/3 поверхности планеты и почти половину. Мирового океана. Береговая линия относительно прямолинейна у берегов. Северной и. Южной. Америки и сильно расчленена у берегов. Ев вразии. В состав. Тихого океана входит ряд окраинных морей. Восточной и. Юго-Восточной. Азии в океане расположено большое количество архипелагов и отдельных островевів.

Климат

Тихий океан расположен почти во всех климатических поясах. Большая его часть лежит в экваториальном, субэкваториальном и тропическом поясах. Температура воздуха над этими акваториями течение года в танов 16 ° 24 °. С. На севере океана зимой она опускается ниже 0 °. С, у берегов. Антарктиды низкая температура характерна и для летних месяцев.

В тропических широтах над океаном господствуют пассаты. В умеренных широтах над океаном преобладают западные ветры, а у берегов. Евразии – муссоны. Над океаном часто дуют сильные ветры – штормы и тропические циклоны – тайфуны.

Максимальное количество осадков (близкими в 3000 мм) выпадает в западной части экваториального пояса, минимальная – в восточных районах между экватором и южным тропиком (около 100 ммко 100 мм).

Свойства вод и океанические течения

В. Тихом океане образуются все типы поверхностных водных масс, кроме арктических. Среднегодовая температура вод между тропиками составляет 19 °. С, у экватора – 25 ° 29 °. С, в. Антарктике она опускается до -1 °. С. Ледовые явления в северной части океана и в субантарктическом поясе носят сезонный характер. Вблизи. Антарктиды морские льды держатся весь ресь рік.

Осадки, выпадающие над океаном, в целом преобладают над испарением. Соленость поверхностных вод. Тихого океана чуть ниже, чем в. Атлантическом

Океан довольно сильно вытянутый с запада на восток, поэтому в нем преобладают широтные потоки вод. В. Тихом океане образовалась система океанических течений, которая в. Северном полушарии имеет форму огромной восьмерки.

Эта система включает течения:. Северное. Пассатное,. Куросио,. Пивничнотихоокеанську и. Калифорнийский. К югу от экватора она переходит в кольцеобразную форму, включая. Южную пассатный,. Схидноавстралийс ьку,. Западных. Ветров и.

Перуанское течениечії.

Органический мир

По числу видов и биомассы органический мир. Тихого океана богаче, чем в других океанах. Это объясняется его размерами, разнообразием природных условий и длительной геологической историей.

Особенно богатым является органическая жизнь в экваториально-тропических широтах, в областях распространения коралловых рифов.

Для северной части океана характерны различные виды рыб, в том числе лососевойвих.

Природные комплексы

В. Тихом океане есть почти все природные пояса, кроме северного полярного

Северный. Субполярный пояс занимает небольшую часть. Берингова и. Охотского морей. В этом поясе происходит интенсивная циркуляция прохладных вод, а потому они богаты кислородом, а соответственно и рыбой

Северный умеренный пояс охватывает большие акватории между. Евразией и. Северной. Америкой. Для него характерно взаимодействие теплых и холодных водных масс. Особенно большим видовым разнообразием организмов характ теризуеться. Японское морре.

Северный субтропический пояс в. Тихом океане выражен не так четко, как умеренный. Западная часть пояса тепла, восточная – холодная. Воды слабо перемешиваются, они прозрачны, синие, количество планктона и рыб н невеликка.

Северный тропический пояс формируется под влиянием мощной. Северной пассатный течения. В этом поясе расположено большое количество отдельных островов и архипелагов

В экваториальном поясе происходит сложное взаимодействие различных течений. На стыках потоков

водовороты способствуют подъему вод, возрастает их биологическая продуктивность

В. Южном полушарии формируются такие же природные пояса, что и в. Северной. Однако они отличаются некоторыми свойствами водных масс и видовому составу организмов. Например, в водах субантарктических и анта арктического поясов живут нототения и белокровные рыбы.

В южном тропическом поясе у берегов. Южной. Америки между 4 и 23 ° ю ш формируется особый водный комплекс. Он характеризуется устойчивым т а интенсивным подъемом глубинных вод, активным развитием органической жизни. Это один из самых районов всего.

Мирового океан океану.

Хозяйственное использование

Тихий океан играет важную роль в жизни многих стран и народов. Океан и его моря омывают побережье континентов, на которых расположены более 30 прибрежных государств с общим населением п более 2 млрд осиб.

В водах. Тихого океана, на дне и берегах много разнообразных природных ресурсов. К основным видам богатств относятся биологические ресурсы. Водам океана свойственна высокая производительность (около 200 кг / км). Вылов рыбы в океане составляет более 60% мирового объемягу.

С морской воды добывают поваренную и калийную соли, магний, бром; действуют установки по опреснению морских вод. На шельфе океана разрабатываются месторождения руд олова и других металлов, добывают большое коли ькисть нефти и газу.

Тихим океаном проходят трассы мирового и регионального судоходства, на берегах океана расположено много портов

За последние годы хозяйственная деятельность привела к сильному загрязнению некоторых акваторий океана, особенно у берегов. Японии и. Северной. Америки. Истощились запасы рыб, китов и других животных, причем в некоторые из них потеряли промысловое значениея.

Источник: http://uchebnikirus.com/geografia/geografiya_-_oletskiy_y_r/fiziko-geografichniy_oglyad_okeaniv.htm

§ 7. Тихий океан (продовження) (підручник)

1.     Пригадайте, які кліматичні пояси поширені на земній кулі.

2.     Якими властивостями водні маси різняться між собою?

3.     Які течії вважають теплими, а які – холодними?

КЛІМАТИЧНІ ПОЯСИ І ТИПИ КЛІМАТУ.Тихий океан розташований в усіхкліматичних поясах, крім арктичного. Його більша частина припадає на жаркіекваторіальний і тропічні пояси обох півкуль. Це робить його велетенськимнагромаджувачем тепла, а тому найтеплішим океаном серед інших.

У цих поясахспостерігаються найвищі температури повітря (понад + 25 0С).Найнижчі температури повітря (менше 0 0С) характерні длясубарктичного і антарктичного. Кількість опадів, як і температура повітря,зменшується від екваторіальних до полярних широт.

Найбільша їх кількість –понад 2 000 мм за рік – випадає на екваторі.

Тихий океан, незважаючи на його назву, є найнеспокійнішимна планеті. У широтах з тропічним кліматом протягом року дмуть пасати. А біляберегів Центральної Америки, головним чином влітку, зароджуються тропічніциклони – жорстокі ураганні вітри великої руйнівної сили.

Вони рухаються напівнічний захід і затухають лише біля Берингова моря. Для помірного кліматуобох півкуль характерні постійні і потужні західні вітри. Особливо сильними вони бувають в 40–60-хширотах Південної півкулі.

Через часті шторми в океані мореплавці називають цішироти «ревучими сороковими», «лютими п’ятдесятими», «верескливимишістдесятими».

ВОДНІ МАСИ. Особливості клімату позначаютьсяна властивостях водних мас. Як ви вже знаєте, водними масаминазивають великі об’єми води, що формуються в певних районах океану і маютьпевні властивості.

Значна протяжність Тихого океану з півночі на південьзумовлює зміни середньорічних температур води від +28 0С на екваторідо –1 0С поблизу полюсів. Біля берегів Антарктиди океан замерзає.Айсберги доходять до 40-х широт.

Солоність поверхневих вод також змінюється від екваторадо полюсів. Екваторіальні водні маси Тихого океану мають середню для Світовогоокеану солоність (35 ‰). На півночі океану в субарктичних водних масахсолоність знижується до 32 ‰.

Мал. Тихий океанбіля берегів Південної Америки

Робота з картою

6.     У межах яких кліматичних поясів лежить океан?

7.     Назвіть течії, які формують кругообіг води в південній частині океану. Вякому напрямку здійснюється циркуляція води?

8.     Назвіть теплі течії північної частини океану. Як вони впливають на кліматузбереж материків?

9.     На берегах Тихого океану розташовано понад 50 країн. Назвіть найбільші  країни узбереж: а) азіатського; б)північноамериканського; в) південноамериканського.

10. Назвіть найбільші порти на берегах Тихого океану. В яких країнах вонирозташовані?

ТЕЧІЇТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ. Поверхневі течії в океанах обумовлені постійними вітрами. У Тихому океанівони утворюють два великих замкнутих кола руху (циркуляції) води.

У Північній півкулі північно-східний пасат зумовлює теплуПівнічну Пасатну течію.Вона перетинає океан від берегів Центральної Америки до Філіппінських островів.Там течія розгалужується на два потоки. Один повертає на південь до екватора йутворює Міжпасатну протитечію, яка прямує іззаходу на схід.

Другий потік повертає на північ і дає початок потужній теплій течії Куросіо. Протікаючи вздовжЯпонських островів, вона помітно отеплює їх клімат. Північніше Куросіозмінюється теплою Північнотихоокеанськоютечією. Під дією західних вітрів і відхиляючої сили обертання Землі вонавідхиляється на схід.

Біля берегів Північної Америки ця течія зновувідхиляється на північ і утворює теплу Аляскинськутечію. Притік у північно-східну частину Тихого океану теплих вод викликаєвідтік звідти холодних вод. Вони утворюють холодну Каліфорнійську течію, яка прямує на південний схід і зустрічаєтьсяз теплою Північною Пасатною.

Так замикається північне коло поверхневих водТихого океану.

Вона вливається в потужну холодну течіюЗахідних Вітрів, яка перетинає океан з заходу насхід. Біля берегів Південної Америки від неї відгалужується і прямує на північхолодна Перуанська течія.

Її води,діставшись екватора, вливаються в Південну Пасатну течію і замикають південнеколо поверхневих вод Тихого океану.

Мал. Тихий та Індійський океани. Течії

ОРГАНІЧНИЙ СВІТ.Органічнийсвіт – цемешканці океану – рослини і тварини. У Тихому океані вони надзвичайнорізноманітні. У полярних і помірних широтах поширені бурі, а у тропічних іекваторіальних –  зелені та червоніводорості.

Видів тварин у Тихому океані в кілька разів більше, ніж вінших океанах. Вони живуть на різних глибинах. Але більшість віддає перевагуповерхневим водам. Там зосереджений і планктон – дрібні рачки, креветки, черви,медузи, що є основною їжею більшості мешканців океану.

Особливо багатопланктону в екваторіальних, помірних, субполярних і антарктичних широтах. Томуці райони є найбагатшими за кількістю риби, молюсків і морських ссавців.

Натомість тропічні і субтропічні широти, які розміщуються між цими районами,такі бідні на життя, що їх називають водними пустелями.

Тільки в Тихому океані поширені такі ластоногі, якморський котик, сивуч, калан, морський лев. На островах вони збираються увеликій кількості,  влаштовуючи лежбища.Багато в Тихому океані і тварин-гігантів: синіх китів – найбільших тварин земної кулі (завдовжки до 33 м,вагою 160 т), китових акул (завдовжки15 м), електричних скатів (вагою до200 кг).

Дуже великими бувають і молюски. Гігантські кальмари, наприклад, можуть сягати 18 м і важити 1 000 кг.Молюск тридакна має мушлю завдовжки 1,5 м і вагою 300 кг. В північній частиніокеану поширений камчатський краб, який веде кочівний спосіб життя. Постійнопересуваючись, краб поїдає все, що може знайти. Розмах його потужних клешеньсягає 1,5 м.

живе краб до 20 років.

На великих глибинах, де значний тиск, низькі температури води івідсутнє світло, тварини ведуть малорухомий спосіб життя і живляться донним мулом

Мал. Китова акула	Мал. Морський лев
Мал. .Ламантин	Мал. Білуха

БАГАТСТВА ОКЕАНУ. Тихий океан надзвичайно багатийна природні ресурси: біологічні, мінеральні, енергетичні.

Біологічні ресурси – це риба, молюски, ссавці іводорості, які є чудовими продуктами харчування. На Тихий океан припадає половинасвітового вилову риби. Там щорічно виловлюють мільйони тонн тріски, хека,минтая, оселедця, камбали, палтуса, анчоуса, тунця. Серед молюсків промисловезначення мають устриці, мідії, морські гребінці, кальмари, восьминоги.

Ізракоподібних добувають креветок, крабів, омарів, лангустів. Ціннимипромисловими тваринами є кити. Їх м’ясо вживають в їжу. Жир і китовий вусвикористовують виготовлення ліків. Промисел ластоногих ведеться задля їхкрасивого хутра, кликів, м’яса та жиру. Яйця і м’ясо морських черепах їстівні,а з рогового панцира роблять різноманітні вироби.

Через надмірний вилов кити,ластоногі і черепахи потребують охорони. Тому їх промисел нині заборонений абообмежений. Не менш важливі і водорості. Найбільшим попитом користується –ламінарія, відома як морська капуста. В Японії її вирощують на спеціальнихморських фермах, з неї готують більш як 300 страв.

Тихий океан – це скарбниця мінеральних ресурсів. Його дно встелене залізними і мангановимирудами (залізоманганові конкреції – мінеральні утворення округлої форми),фосфоритами. Їх запаси перевищують запаси на суходолі. З шельфу за допомогоюпідводних шахт і бурових платформ видобувають нафту, природний газ, кам’яневугілля, золото, олово та інші корисні копалини.

В океанічних водах криються величезні енергетичні ресурси. Задопомогою припливів і відпливів, течій та хвиль виробляють електроенергію.

ВЯпонії, наприклад, сотні буйків і маяків працюють на електроенергії, одержанійвід морських хвиль.

А поблизу Гавайських островів працює невеликаелектростанція, що використовує різницю температур теплої води на поверхніокеану і холодної на глибині. Проте енергетичні ресурси океану людина поки що використовуємало.

Через Тихий океан проходять транспортні шляхи. Вонивдвічі довші, ніж, наприклад, атлантичні.

Цікава географія

Морський бобер

Калан – мешканець островів північної частини Тихогоокеану. Його часто називають камчатським бобром. Вважають, що м’яке і пухнастехутро каланів не має собі рівних. На відміну від інших ластоногих під їх шкіроюнемає жирового прошарку. Плавучість і тепло їм забезпечує густе хутро.

Мал. Заростіламінарії

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ВОД. Століттями люди використовуютьокеан для своїх потреб. Внаслідок плавання суден, лову риби, видобуваннякорисних копалин та іншої діяльності в океан потрапляє велика кількістьшкідливих речовин. Як наслідок – забруднення океанічних вод, що завдає шкоди їхмешканцям.

Джерелами забруднення морської води є річки. Впадаючи вморя та океан, вони несуть не тільки прісну воду, а й добрива, змиті з полів,стоки підприємств і населених пунктів.

Забруднення надходить і через атмосферуу вигляді пилу та кіптяви. Крім того, в океан потрапляє і величезна кількістьсміття – пластикових пляшок, поліетиленових пакетів та ін.

Дуже небезпечним є забруднення води внаслідок випробуваньядерної зброї, захоронення радіоактивних відходів, отруйних хімічних речовин, атакож нафтою. Найбільш забрудненими районами Тихого океану є прибережні водиЯпонії (Японське море) і США (Каліфорнійська затока). Забруднені,шкідливі для людини і тварин води течіями розносяться по всьому океану.

Сотні років найбільший океан Землі справлявся іззабрудненням. Проте у ХХ ст. шкідливих речовин, що потрапили в нього, стало такбагато, що природа океану вже не може справитися з їх переробкою.

Мал. Дуже небезпечним є забруднення води внаслідок

випробувань ядерної зброї

Запитання і завдання

1. Які типи клімату формуються над Тихим океаном?

2. Як змінюються властивості водних мас Тихого океану звіддаленням від екватора?

3. Що є причиною утворення течій в океані? Як вонирухаються в Тихому океані?

4. Чому в одних районах Тихого океану вирує життя, а іншірайони називають водними пустелями?

5. Які природні багатства є в Тихому океані?

6. Чому океан потребує охорони?

7. Поміркуйте, чому західна частина Тихого океану маєтепліший клімат, ніж східна.

Источник: https://geomap.com.ua/uk-g7/1391.html

Води Тихого океану водні маси океану, температура океану, солоність океану, льодоутворення та

Визначення водної маси океану, запропоноване радянським океанологом А.Д.

Добровольським (1961): «Водної масою слід називати порівняно великий обсяг води, що формується в певному районі Світового океану – вогнищі, джерелі цієї маси, – володіє протягом тривалого часу майже постійним і безперервним розподілом фізичних, хімічних і біологічних характеристик, що складають єдиний комплекс, і поширюється як одне єдине ціле ».

Тобто водні маси – це великі обсяги води, які утворюються в певних частинах океану і відрізняються один від одного температурою, солоністю, густиною та іншими властивостями.

На формування водних мас океану впливають:

• – теплообмін між атмосферою і водою океану,
• – співвідношення опадів і випаровування,
• – інтенсивність перемішування води.

У водах Тихого океану – найбільшого океану Землі – виділяються 6 типів водних мас:

• – поверхнева водна маса океану,
• – підповерхнева водна маса океану,
• – проміжна водна маса океану,
• – глибинна водна маса океану,
• – донна водна маса океану,
• – придонна водна маса океану.

Наочно основні типи водних мас океану представлені на наступній схемі.

Розглянемо їх докладніше.

Поверхнева водна маса води Тихого океану

Властивості поверхневої водної маси води Тихого океану:

• потужність водної маси – 35-100 метрів,
• формується при безпосередній взаємодії з атмосферою,
• перемішується хвилюванням,
• властивості води схильні до змін (температура, солоність і ін.),
• поверхневі води Тихого океану тепліше, ніж в інших океанах через велику площі океану між тропіками,
• середньорічна температура вод Тихого океану між тропіками становить + 19 ° С, в екваторіальних широтах – від +25 до + 29 ° С, біля берегів Антарктиди – знижується до -1 ° С,
• опади, що випадають над океаном, в цілому переважають над випаровуванням,
• солоність поверхневих вод Тихого океану трохи нижче, ніж в Атлантичному, так як західна частина океану отримує багато прісних річкових вод (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг і інші),
• льодові явища в північній частині Тихого океану і в субантарктичному поясі носять сезонний характер; у узбереж Антарктиди морські льоди тримаються весь рік; антарктичні айсберги з поверхневими течіями піднімаються до 40 ° пд.ш.

• екваторіальні (Е),
• тропічні (СТ і ЮТ),
• субарктические (СБАР),
• субантарктические (СбАн),
• антарктичні (Ан),
• арктичні (Ар).

У Тихому океані утворюються всі типи поверхневої водної маси, крім арктичної.

Підповерхнева водна маса води Тихого океану

Властивості підповерхневої водної маси води Тихого океану:

• нижня межа водної маси – 220-600 метрів в залежності від кліматичної зони,
• середня потужність водної маси – 400-500 метрів,
• в холодних широтах і в субтропіках води Тихого океану цього типу півроку є поверхневими, півроку – підповерхневому,
• відрізняються підвищеною солоністю і щільністю,
• в теплих широтах утворюються в результаті опускання більш солоних поверхневих вод,
• в помірних широтах утворюються в холодну пору року в процесі охолодження поверхневої води і вітрового перемішування,
• температура від 13-18 ° C (у тропіках і субтропіках) до 6-13 ° C (в помірній зоні).

Проміжна водна маса води Тихого океану

Властивості проміжної водної маси води Тихого океану:

• нижня межа водної маси океану – від 600 до 1700 метрів,
• середня температура води Тихого океану проміжної водної маси – 3-5 ° C,
• солоність – 33,8-34,7 ‰,
• в північно-західній частині Тихого океану проміжні водні маси утворюються в результаті опускання холодних вод Берингової моря,
• в південній частині Тихого океану ці води утворюються в результаті занурення вод антарктичного шельфу,
• рухаючись разом з подверхностнимі водами від зони занурення до екватора, ці води в районі тропіків піднімаються і підсилюють підповерхневий протитечія Кромвеля.

• субантарктические (ПСбАн),
• субарктические (ПСбАр),
• північно-атлантичні (ПСАт),
• північно-Індоокеанском (ПСІ),
• антарктичні (ПАн),
• арктичні (пар).

Води Тихого океану: солоність океану

Води Тихого океану мають меншу солоність в порівнянні з іншими океанами (в середньому 34,58 ‰).

Це пов'язано з тим, що кількість опадів, що випадають тут перевищує обсяг води, що випаровується, особливо на екваторі і в зонах західної циркуляції помірних і субполярних широт.

Також води Тихого океану значно розбавляються прісною водою впадають річок – щорічний обсяг стоку річкових вод в Тихий океан становить близько 30 тис. Км 3 прісної води.

Розглянемо солоність води Тихого океану по широкій.

Субтропічні і тропічні зони обох півкуль. між 20 і 30 ° пн.ш. і 10 і 20 ° пд.ш. (35,5 ‰ і 36,5 ‰) – максимальна солоність води Тихого океану – інтенсивність випаровування значно вище обсягу опадів, що випадають.

Екваторіальна зона (34,5 ‰ і менш) – зменшення солоності пов'язано з великим обсягом опадів, що випадають.

До сорокових широт обох півкуль у відкритій частині океану солоність становить 34-35 ‰.

У високих широтах і в прибережних районах північній частині океану солоність води Тихого океану значно знижується (32-33 ‰). Це пов'язано з таненням льодів, великим обсягом річкового стоку, переважанням опадів над випаровуванням.

На Заході і Сході північних помірних широт і в прибережних районах східної частини океану (30,0-31,0 ‰ і менш) – мінімальна солоність води Тихого океану.

Щільність води на поверхні Тихого океану досить рівномірно збільшується від екватора до високих широт відповідно до загального характеру розподілу температури і солоності:

• у екватора – 1.0215-1.0225г / см 3,
• на Півночі – 1.0265 г / см 3 і більше,
• на Півдні – 1.0275 г / см 3 і більше.

Води Тихого океану – найбільшого океану Землі: льодоутворення

У південних водах Тихого океану льоди утворюються біля берегів Антарктиди. Взимку льодове покриття океану доходить до 61-64 ° пд.ш. влітку зміщується до 70 паралелі. Айсберги утворюються в основному в море Росса. Плавучі льоди вітрами і течіями виносяться у відкритий океан, поширюючись далеко на північ, аж до 46-48 ° пд.ш.

Інші статті по темі “Тихий океан”:

Источник: http://jak.koshachek.com/articles/vodi-tihogo-okeanu-vodni-masi-okeanu-temperatura.html

Характеристика Тихого океану. Річки і моря Тихого океану. Екологічний стан океану

Характеристика Тихого океану свідчить, щовін є найбільшим і глибоким на планеті. Він омиває такі материки, як Євразія, Америка, Австралія і Антарктида. У Маріанськом жолобі глибина океану досягає 11 км.

Етимологія

Перша людина, що проживає в Європі, якийпобував на східній стороні океану, був Бальбоа, іспанський конкістадор. Коли він подолав Панамський перешийок і, сам того не знаючи, потрапив в океан, назвав його Південним морем. Через кілька років випробувати долю зважився Фернан Магеллан.

Він подорожував практично чотири місяці, долаючи океан від Філіппін до Вогняної Землі. Після цього його назвали Тихим. А ось французький вчений Бюаш, який переплив зі своєю командою і моря Тихого океану, і весь його басейн, оцінивши гігантські розміри, назвав його Великим.

Однак цей гідронім не прижився.

Солоність і властивості води в зимовий період

В основному найвищий показник солейдосягає 35,6%. Подібний варіант зустрічається лише в тропіках через те, що клімату в цих районах не властиво велика кількість опадів, але зате тут можна спостерігати інтенсивні випаровування.

Характеристика Тихого океану, що знаходиться в багатьох довідниках, говорить про те, що ближче до східної частини вод солоність набагато знижується внаслідок холодних течій.

Виникнення льоду, тобто замерзання вод,безпосередньо залежить від вмісту солей. Найчастіше їм покриваються лише приантарктических райони, а також води Берингової, Японського, Охотського морів. На берегах Аляски нерідко виникають айсберги, які в основному «подорожують» по Тихому океану.

Екологія

Внаслідок впливу згубної діяльностілюдини карта Тихого океану дозволяє відзначити кілька зон вод, які повністю забруднені і несуть величезну шкоду людям, а також загрожують життю таких видів тварин, як морські котики, кити. Основні забруднення – нафта і всі види відходів.

Через них океан перевантажений металами, радіоактивними речовинами, яких у воді бути просто не повинно. Повна характеристика Тихого океану показала, що всі речовини, що потрапляє в нього, розносяться по всій його акваторії.

Найцікавіше те, що навіть в організмі у тварин, які проживають близько Антарктиди, знайдені подібні з'єднання.

Місце, яке так і приваблює туристів, вжедавно не схоже на мальовничі пейзажі. Найбільше людей приїжджає, щоб подивитися на сміттєва пляма, що утворилася кілька років тому через відходи, які приносяться течіями.

Жахливо те, що воно мало не досягає берегів Каліфорнії, Гаваїв і Японії. Якщо на 2001 рік площа плями була 1 мільярд кв.

км, а вага – 4 мільйони тонн, то на даний момент ця цифра зросла в кілька тисяч разів! Кожні 10 років дана звалище розростається до пристойних розмірів.

Через те, що деякі птахи приймаютьневеликі пластикові скупчення за їжу, вони самі їх їдять або згодовують пташенятам. В результаті дані речовини не перетравлюються організмом, і істота гине внаслідок неможливості їх виведення.

Тваринний та рослинний світ

Більше половини жителів Світового океану живе вводах Тихого. Тут представлені багато видів риб і рослин. Лише фітопланктону знаходиться тут більше 1300 представників. Рослинність вод налічує 4 тисячі водних і 29 наземних рослин. У холодних зонах поширені ламінарії, довжина яких іноді досягає 200 м. А в тропічних – червоні і фукусовие водорості.

На глибині живуть голотурії, які харчуютьсялише грунтом. Тропічні води океану багатшими рибою в кілька тисяч разів, на відміну від інших вод. Тут можна побачити морських їжаків, мечехвостов, а також кілька інших видів тварин, які не збереглися в інших океанах. Велика частина лососів живе саме тут.

Річки Тихого океану

Всі водні потоки, які впадають в океан, що невідрізняються величезними розмірами, проте мають досить велику швидкість течії. На даний момент немає точного числа, скільки потоків зливаються з цими могутніми водами. Одні налічують більше 100 водотоків, а інші – і більше тисячі.

Карта Тихого океану дозволяє розгледіти 40 річок, які безпосередньо відносяться до його басейну. Найбільшою з них водотік, гирлом якого є Охотське море, – Амур.

Корисні копалини

Не можна упустити той факт, що дно Тихого океанумістить багато корисних копалин. Там можна виявити родовища різних мінералів. У шельфах багатьох країн, особливо таких, як Японія, Сполучені Штати Америки, Австралія та інших, добувають газ і нафту. Олово в величезних кількостях видобувається в Малайзії, циркон – в Австралії.

Руди і марганцеві поклади знаходяться в північній частині вод. Завдяки оцінками, які містить характеристика Тихого океану, можна сказати точно, що ці води приховують в собі близько 40% запасів газу і нафти.

Тут же знаходяться і гідрати, через які в 2013 році в Японії було прийнято рішення бурити свердловини для видобутку природного газу в напрямку від столиці країни до північного сходу океану.

Моря Тихого океану нечасто показують свійхарактер неспокійним плином. При цьому цікавим є той факт, що, подорожуючи по воді, Магеллан зі своєю командою не потрапили ні в один шторм за все три місяці перебування тут. Саме тому океан і отримав таку назву. Його ділять на кілька сторін: північну і південну, границя між якими проходить по лінії екватора.

Источник: https://uk.ilovevaquero.com/obrazovanie/83315-harakteristika-tihogo-okeana-reki-i-morya-tihogo-okeana-ekologicheskoe-sostoyanie-okeana.html